Речитатив:
Промовлю я: Затримайся ж, миттєвосте!
Ти така чудова!
(Трагедія "Фауст", Й.В.Гьоте)

Безмежність всесвітів вражає
Лише, коли у небуття
Іде і раптом десь зникає
І сумнів, й поспіх, й каяття...
Уже не можна щось змінити,
Не сила бігти навмання,
Але ще важко зрозуміти,
Що в перших вражень
Других спроб нема...

Не мають сенсу дорікання,
Коли ще кругом голова,
І тільки очі на останнє
Ще можуть відшукать слова.
Та ні, не треба слів прощання,
Їх вдосталь, навіть, у очей катма,
Зникають тихо сподівання,
Бо в перших вражень
Більше спроб нема...

А потім крила заніміли,
Летіти нікуди... Дарма,
Що очі врешті зрозуміли:
У перших вражень
Просто нових спроб нема!..

Та будуть потім знов бажання
І буде кругом голова,
Не скінчаться життя страждання,
Як вічна радість не бува,
Бо зупинитись мить не в змозі,
Чудовою якою б не була...
Шкода, що очі знов в тривозі,
Невже і справді, других спроб нема?..