У Швейцарії дійшов хтось до ідеї:
Через гроші навіть скнару лихварів
Будуть врешті поважати у цілому світі
Більше ані ж чемність королів...

Пити пиво всюди, навіть на роботі,
До вподоби німцеві ідея ця прийшлась,
Нашому ж Івану на роботі
Навіть пиво пити - зась!

Розуміти примхи й забаганочки жінок
Бог навчив, мабуть, лише французів,
А тому й нема у голові у них дурних думок,
Навіть коли в дім повзуть на пузі...

Є своя ідея й у англійців:
Хоч насправді каша не смачна,
Але їсти можна і до того ж,
Талію та каша зберіга...

У сусіда нашого ідея головна відома,
Зранку потребує він розсіл та кислячок,
Задля цього ладен він шукати вже не вперше,
В нашому городі огірок...

Що ж об'єднує людей у нашім краї,
Що в вишневому садку з хрущами хату береже,
Як же дійсно зветься та ідея нашого Івана,
Через котру він іще живе?

Є у нашім краї всього вдосталь:
Є степи безмежні, є густі ліси,
Гори є високі, є моря глибокі,..
Тільки б щастя хоч би трохи віднайти...

От оцю ідею - щастя в ріднім краї -
Хоче наш Іван збагнути,.. тільки як?..
Вже багато років він його шукає,
Але не надибає ніяк...

Він пішов шукати щастя до Канади,
Він шукав його у німців, щастя обіцяли москалі,..
Він чомусь не думав, що шукати треба в рідному садочку,
Де над вишнями іще гудуть хрущі...

Боже, дай Івану розум,
Ти ж все інше дав йому сповна,
І для щастя треба мати трохи вдачі,
А без розуму, як бачимо, нічого не бува...

Треба братися Іванові за розум,
Щастя, перш за все, це - стан душі,
А душа його не з німцями, не з москалями,
Вона там, де все іще гудуть хрущі!