Забриніли під брязкіт розкутих кайданів,
Але все ще не вільні від млявості порозумінь,
Безкінечно повторені у гуркоті майданів,
Вже не просто слова про свободу... Амінь!..

Хтось казав, що ти вільний іти вліво чи вправо,
Повернути назад, чи йти сміливо вперед...
Твоя воля знову отримала неймовірне право,
Під гуркіт майданів пірнути в нічний намет...

А у небі безмежному місяць вільно у просторі сяє,
Спонукає до думки, що є у безмежності край,
Бо терпіння колись все одно вгаває,
Вільним лишається воля, врятованим - рай...

У безмежність зневіри поринули всі сподівання,
Що історії ріки можуть линути тільки вперед...
Не справдить обіцянок, не спинить зазіхання
Розтрощена голова, зірваний з цвяхів намет...

А наступного дня будуть щось казати про волю,
До котрої зроблено іще один крок...
Тільки у серці лишиться таке знайоме до болю
Відчуття сорому за не вивчений знову урок...