Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві...
Т. Шевченко
Коли серед безміру днів
приходить спроквола отой
один –
Ти спиш...
Коли на батьківських горбах
сини виїжджають з похмілля
в рай,
Ти спиш...

Коли блудні діти твої
з далеких світів повертають
домів,
Ти спиш...
Коли на останніх листках,
залишених осінню нам,
лиш страх,
Ти спиш...

Засни, щоб не бачити крові,
поламаних доль, розтрощених хребтів.
На підступах волі, пірнаєш поволі
між червів, які копошаться в лайні,
о ні, спи...

Коли серед безміру днів
приходить спроквола отой
один –
Ти спиш...
Коли на останніх листках,
залишених осінню нам,
лиш страх,
Ти спиш...