Відчиняю вікно,
Розчиняю свідомість у струменях вітру.
Промовляю одно –
Знов собі обіцяю тобі не дзвонити...
Звучать гудки - і час застигає смолою.
Мої думки пронизані наскрізь тобою...

Приспів:
І кожна мить твого мовчання
Роздирає мене на шматки -
Я так почути тебе хотів...
Без тебе світ чорно-білим став раптово...
Усе навкруг майже, як завжди,
І тільки в грудях, чомусь, болить,
Лиш тільки серце, чомусь,
Не в такт із твоїм... Не двоє тепер...

Кожне твоє "Привіт!",
Або тихе "Як справи?" примножує дозу.
Я усе розумію,
Але більше без цього, здається, не можу...
Іду до дна, стираю слова за собою,
Усе сповна: по вінця вином чи виною...

Приспів.