Жевріють зірки – вже вечір,
Яром сідає туман,
Місяць засяяв до речі –
Стежку підказує нам.

Вже солов'ї заспівали
Мовою наших сердець,
Як ми з тобою звивали,
Потай кохання вінець...

А на світанку зозуля
Холодно Долю кує –
В декілька років згорнула
Райське кохання моє...

Ти її, любий, не слухай!
Ту, що діток кидає,
Краще поглянь мені в очі,
В душу і серце моє!