Я тобі кажу, а ти і не слухаєш,
Вкотре не чуєш, не бачиш мене!
Як я дістануся до твого серденька?
Скільки ще часу без хисту мине?

Може, на час мені стати травицею –
М'яко торкнусь я твоїх босих ніг,
І поцілую тебе полуницею,
З квітів для тебе зів'юсь в оберіг,

Лагідним шелестом, сонячним променем
Кригу душі я в тобі розтоплю –
Схлинуть сумління твої щодо мене,
Може почую, нарешті: "люблю!.."

Якщо замало, то килимом лягу,
Шлюбним, під ніжки тендітні твої –
Була б ти щаслива, тільки це прагну!
І не зважай на страждання мої...