Вона така вродлива,
Що годі і шукать,
Розумна та дбайлива,
І вміє шанувать,
І за кохання щире
Життя віддасть своє.
Та любить іншу "милий",
А з нею – удає...

Вона за ним сумує
І бачить його в снах,
У них – його цілує,
А в ранці – щастю крах!
Вщент душу свою крає
І, вкотре, сльози ллє,
Про забуття благає,
Та Боже не дає...

Ой, дівчино, миленька,
Облиш таку любов!
І поки молоденька –
Поглянь навколо знов!
Побачиш: хто плекає
Лише твоє ім'я,
Одну тебе кохає
Усе своє життя!