Передмова:
Bm  Безсилі катівні, A і час, і прогрес;
Em  ПідвлBmадна своєму закону,
Em Орлицею пісня сягає небес,
Bm  Зігріта у сF#ерці людському. Bm  


1. КозBmак у Стамбулі в облEmиччя паші
   СпівGав співомовки зухвBmалі,
   Та Aойкання в небо злітEmало з душі,
   Бо тGіло біліло на пF#алі...*
   Бо тEmіло білDіло на пBmалі...

2. ВкраBmїна віки не здіймEmала крила,
   В чолGо їй націлено дBmуло -
   ВідкAоли і пісню на "Emой" почала,
   Щоб сGерце від болю зітхнF#уло.

Приспів 1:
   Ой, БожBmе! Ой, мамо! Ой, вийду на шлях...
   Ой, горе тій чайці-небозEmі...
   Ой, скільки ж тих "ой" простогнало в вікBmах
   На бDитій козAацькій дорF#озі...
   Ой, скEmільки ж тих "ой" простогнало в вікBmах
   На бDитій козAацькій дорBmозі...

3. Державу-незграбу тягла на собі
Стражденна колгоспниця-мати;
Та ойкання тихо злітало з душі,
Бо вголос не сміла стогнати...

Приспів 2:
Ой, Боже! Ой, мамо! Ой, вийду на шлях...
Ой, горе тій чайці-небозі...
Ой, скільки ж тих "ой" простогнало в віках
На битій кріпацькій дорозі... (2)

4. І кожну нам думу, і кожне слівце
Чужі підминають копита -
Тож зболене в пісні, тривожне лице,
Бо ж серці їй кров'ю умито.**

Приспів 3:
Ой, Боже! Ой, мамо! Ой, вийду на шлях...
Ой, горе тій чайці-небозі...
Ой, скільки ж тих "ой" простогнало в віках
На битій повстанській дорозі... (2)

Приспів 4:
Ой, Боже! Ой, мамо! Ой, вийду на шлях...
Ой, горе тій чайці-небозі...
Ой, скільки ж тих "ой" простогнало в віках
На битій вкраїнській дорозі... (2)

5. І все це у спадок лишилось мені.
І чим ту журбу приневолю?
На "ой" починаються наші пісні,
Зачаті із смутку і болю...