Ген у степу, де трави зеленіли,
Де сивий кінь і пилу не здіймав,
Схилившись головою на могилу, |
Кобзар стомудрий тихо помирав. | (2)

А коло нього голосна бандура -
Остання вірна подруга в житті.
Вона з ним завжди, то його натура - |
Правічні думи і пісні святі. | (2)

Лежав кобзар, а серце не вгавало:
"Країно, що судилося тобі?
Чи зірвеш неволі покривало? |
Чи згинеш з ворогами в боротьбі?" | (2)

Упав кобзар, мов громом вбитий явір,
Бо груди вже душі були тісні,
А в піднебесі вільний птаха - жайвір |
Співав услід покинуті пісні. | (2)