Ой ти, земле моя, цвіт калини рясний,
Широчінь синьоока Дніпрова,
В чужині ви мені навіваєте сни - |
До світання душевна розмова. | (2)

Там, лелека на клуні, стоїть на гнізді,
Стереже рідну батьківську хату.
Дві тополі над шляхом стрункі, молоді, |
Де ходила колись моя мати. | (2)

Поклонися б їй ще хоч раз до землі,
Я люблю їх все дужче і дужче,
Як згадаю про них - серце повнять жалі, |
Де знайти йому зілля цілюще? | (2)

Осяйна стороно, я до тебе вернусь,
Ти ж бо пісня моя колискова.
На коліна впаду, обніму, прихилюсь |
І нап'юсь материнської мови. | (2)

Ой ти, земле моя, цвіт калини рясний,
Широчінь синьоока Дніпрова,
В чужині ви мені навіваєте сни - |
До світання душевна розмова. | (2)