Прости Україно, прости матір мила,
за рани тяжкі що вчинили тобі,
бо більше ніколи, небуде добра нам,
назболеній горем священій землі,

Ой перша та рана, земля наша рідна,
віками ділиласьдобром з усіма,
за що ж така доля, за що ж така кривда
в лабетах чорнобиля твоя весна

А рана та друга згвалтована мова,
одна із прекрасних в словянськім роду,
О древній народе, та де ж твоя гордість,
Ти честь свою губиш у всіх на виду,

Прости Україно, прости матір мила,
за рани тяжкі що вчинили тобі,
бо більше ніколи, не буде добра нам,
назболеній горем священій землі,

А рана та третя, то нашії діти,
не макові квіти, а маків дурман,
нема вже нічого, святого на світі,
ми віримо в гроші, все інше обман

Прости Україно, прости матір мила,
за рани тяжкі що вчинили тобі,
бо більше ніколи, не буде добранам,
на зболеній горем священій землі