Ми не блудні сини,
Ми із житніх колосів і барвінку,
Ми не блудні сини.
Хоть і довго хилилися ниць,
Ми молилися волі,
і волали до неї од віку,
Та волами брели,
по шляху із чумацьких зірниць.

Ми не раз ворогів,
переймали на битій дорозі,
За Вітчизну святу,
не жаліли життя козаки,
Лиш сумні матері,
передчасно сивіли в тривозі,
І червоним та чорним
гаптувалися їх рушники.

Нам сьогодні роботи,
по вінця, без міри і ліку,
і хотя не згасають,
тривожні вогні блискавиць,
Ми в дорогу далеку,
на світанку прийдешнього віку.
Напуваємо коней, із вільних і чистих криниць.

Ми не блудні сини,
Ми із житніх колось і барвінку,
Ми не блудні сини.
хоть і довго хилилися ниць.
Ми в дорогу далеку.
на світанку прийдешнього віку.
Напуваємо коней,
із вільних і чистих криниць.