Летіли погляди,
Мов каміння
З відстані простягнутої
Руки...
Заснували мене
Густим павутинням
Прошені й непрошені
Думки.

Вітер стогнав
Крізь зачинені двері,
Мороз розмальовував білим
Шибки...
З душі виривались
На простір паперу
Прошені й непрошені
Рядки...

Благало спочинку
Натомлене тіло.
Ніч догорала,
Неначе свіча.
І очі сльозились,
І серце боліло,
Та рвалася в небо
Крилата душа...