Завжди і скрізь – на морі і на суші,
Ми знаємо про істину таку:
Що треба відчинять серця і душі,
Ну, а кордон – тримати на замку!

Уся земля, неначе на долоні!
Зелений вітер пелюстки колише.
І тиша, тиша на кордоні,
Але не можна вірити цій тиші!

Мені іти вночі в дозор безсонний.
Зі мною друзі і ясна зоря.
Зелені на плечах моїх погони,
А за плечима – батьківська земля!

І вся вона, неначе на долоні!
Зелений вітер пелюстки колише.
І тиша, тиша на кордоні,
Але не можна вірити цій тиші!