Пробивається піт крізь грим,
Знову руки від втоми кволі,
Скільки літ уже, скільки зим
Не шукаю я іншої долі.
П'ю печалі свої до дна,
Бо манеж, наче місце страти.
Тут вмираю я кожного дня,
Щоб на завтра знов воскресати!
То горить, то згасає
Долі моєї зірка –
Я актриса цирку, актриса цирку!

Сміючись, я роблю шпагат
І танцюю на гострій криці.
Хай під зоряний купол летять
Ваших усмішок сині птиці...
Підкидаю угору м'ячі,
Обруч кручу з останньої сили,
Хочу я, щоб чарівні ключі
Ваші душі для мене відкрили...
Я свій каторжний труд люблю,
Цій любові не зможу зрадить.
Все здолаю, перетерплю –
Оплесків ваших заради...