Ти тепер пішов з моїх пісень
По своїй дорозі.
Я відкрию двері в білий день,
Стану на порозі.
Я була кохана й мила,
Тільки зради не простила
І ніколи не прощу.

Догорить вогонь останніх свіч,
Час загоїть рану.
Я відкрию двері в синю ніч,
На порозі стану.
Забринить печаль сльозою,
На траву впаде росою
І погасне вмить.

Серед ночі зорі голубі
Випливуть з туману.
Не відкрию двері я тобі,
На поріг не стану.
Не для тебе моя врода,
Ти – моя сумна пригода
І моя печаль...

Жаль, жаль...