Біла зима літає над світом,
Сніг, наче сум, глибокий,
Холодний і гострий, як бритва, вітер,
Голить мої приморожені щоки.

Приспів:
Так мені судилось врешті-решт,
Вірить в любов, цінувати і друзів, і волю.
Перехрестя доріг – це той хрест,
На якому я сам розіп’яв свою долю...
Перехрестя розлук – це той хрест,
На якому я сам розіп’яв свою долю...

Біла зима то голосить, то стогне,
Грає на скрипках засніжене скерцо,
Холодний і гострий, як бритва, погляд
Ріже моє застуджене серце.

Приспів

Злипаються очі від білої втоми,
Цвітуть на шибках заморожені квіти...
Теплий і світлий, як сонце, спомин
В душу мою повертає літо.

Приспів

Перехрестя доріг – це той хрест,
На якому я сам розіп’яв свою долю...