Якщо б я із цього нічого й не мав би,
Та все ж і сьогодні, і вчора, і завжди
Так хочеться правди, так хочеться справді,
Щоб все було справжнім.
По-справжньому справжнім!

Не має брехня ні сумління, ні міри,
Не знає жалю і про щедрість не дбає.
І в кожного власні – і правда, і віра,
І хата ота, що завжди лише скраю.

Ось так і живемо. Живемо – і раді...
Лиш мрієм про те, що все збудеться завтра.
Живемо насправді, але не по правді...
Невже все це правда, гірка, але правда?
Невже?