Мені це можна ставити в вину –
І, безумовно,
Я хворий... хворий на... весну
Невиліковно!

Скільки зим, скільки літ
Я до тебе ішов,
Об каміння розлуки
Збиваючи душу і ноги...
Ні, немає нічого,
Солодшого, аніж любов,
І гіркішого також
Немає у світі нічого...

Мені це можна ставити в вину –
І, безумовно,
Я хворий... хворий на... весну
Невиліковно!