Це трапиться колись, я знаю.
Засвітиться росою ранок.
Запахне медом волошкове літо,
І грона гроз, мов грона винограду,
Повиснуть на вітрах у світлім небі.
Все буде так,
Аале мене не буде...

Піду у спокій, у бездонну тишу.
Дружина зойкне, як підбита птаха,
Впаде в нестямі на холодний ганок,
А на ворота сядуть чорні круки...
Заплачуть діти,
Стануть наді мною...

Гарячими солоними вустами
Лише на Мить мою зігріють скроню.
А далі – все.
А далі – тиша й спокій.
Замовкнуть струни, обірветься пісня,
Залишиться гітара
Назавжди сиротою...