Люди, Львів - це будинки,
І люди, люди, яких не забути,
Світять, як зорі, крізь ніч і день,
Місто, треба лиш серцем збагнути,
В туман віків огорнуте,
Жий, надихай до добра і пісень!
Вітер гриви розчеше левам,
Тихо шепне деревам:
"Лихо мине, як і дощ мина..."
Сонце вийде і зігріє з неба,
Я люблю тебе! А я тебе!..
А очі, як небо, він і вона...

Люди, правнуки білого лева,
Низький уклін королеві,
Славний Данило благословив,
І перло, як в суховій, до броду
Сила різного народу,
А залишалась - хто б тебе любив...
Угри, шляхта і австріяки,
Потім знов поляки, німці,
Та двічі москалі.
Мій Львове, дяка тобі, що нині
Ти з нами в Україні,
І в обороні землі!

Люди Львова по всьому світу
Мріють хоч в дощ і вітер,
В тишу чи дзвони Твої ввійти,
І обійняти дерева, стіни,
Вознестись чи на колінах
Впасти і в серці зберегти,
Як вітер гриви розчеше левам,
І тихо шепне деревам:
"Лихо мине, як і дощ мина..."
І сонце вийде і зігріє з неба,
Я люблю тебе! А я тебе!..
А очі, як небо, він і вона...

Люди, Львів - це будинки,
І люди...
Люди, Львів - це будинки,
І люди...
Світять, як зорі,
Крізь день і ніч...