Підходжу до вікна
І з білого полону
Всміхаються мені
І очі, і вуста.
І, ген, понад Дніпро
Від серця мого дзвону
Зривається й летить
Мелодія проста.

Так любо-любо їй
Зустрітися з тобою,
А я вже навздогін
До берега ріки,
Де в шепотах верби
І хвиль ясні прибої
Чека моє кохання,
Мрії і думки.

Так хочеться про все,
Про все тобі сказати,
І я дивлюсь у небо,
Дякую йому,
Що є у мене ти,
Одна, одна, одна ти
І тисячі пісень
Й вами я живу!