Тихо осінь ступа, тихо осінь стука
Крізь розчавлене літо гордливо жовтіє
Непомітна пора, божевільна мука
Захід сонця багаттям пала та не гріє

Ми марнуємо час, ми марнуєм час
І крізь скло окулярів в різбляній оправі
Погляда він на нас, дико зирка на нас
І жує сигарету товстими губами

Довжелезне авто, шкіряний чорний плащ
Гладкі пальці руки сяйвом золота грають
Та гитари давно на появу його
Не звертають уваги, не звертають

Забирайся геть