Як дикі коні мчать у даль мої літа,
Розтратив стільки у житті душі й любові.
А десь живе собі моя земля свята
В ранковій тиші голубій, в сні вечоровім.
Там щовесни цвітуть жасмини і бузки,
Там ціле літо в небі жайвір не змовкає.
Там оживають всі бабусині казки.
Там є усе, мене лиш там не має.

Приспів:
Я повертаюсь, повертаюсь, повертаюсь,
Перед порогом рідним капелюх зніму
І на Різдво я перед Господом покаюсь,
І на Великдень рідну матір обніму.

Я ще хотів-би стати з грішного святим
І повернутися навік до гілки роду.
Але чужі мене вже звабили світи
І не з батьківської криниці п’ю я воду.
Та тільки дзвони Великодні вдарять раз,
Чи коляду почую за вікном знайому, –
Душа, мов голуб, стрепенеться радо враз
І полетить увись, у рідний край додому.

Приспів