Мені моя матуся промовляла,
Як покидав я батьківське гніздо:
"Щоб доля нещаслива обминала –
Живи по-правді та роби добро".
І я пішов... Всіх кольорів нитками
Стелився шлях узором по землі,
Вузькими та широкими стежками
Неслись веселі й невеселі дні.

Приспів:
Роби добро – мене навчала мати,
І щастя не обійде твою хату.
Роби добро, роби завжди і всюди
І Бог повік з тобою, сину, буде...

Я душу відкривав назустріч долі,
До серця близько кожного приймав,
Хоч не завжди купався у любові,
Та все, що міг, з любов'ю віддавав.
Незчувся, як і весни віддзвеніли,
Відколосились не одні жнива.
Птахи за обрій літо відкотили,
Але зі мною мамині слова:

Приспів:
Роби добро – мене навчала мати, –
І щастя не обійде твою хату,
Роби добро, роби завжди і всюди
І Бог повік з тобою, сину, буде...