Я у келих наллю вина,
Наче доля воно заіскриться
І роки, що прожив сповна,
Проглядаю, немов на полицях.
Не нажив я багатств, крім років,
Сивина вже посріблила скроні,
Що хороше – узяв від батьків,
Мозолі заробив на долоні.

Приспів:
А роки, наче клин журавлів,
Відлітають, тужливо курличуть.
Пережите в житті – зрозумів,
Думи пам’ять в дитинство кличуть.

Діти, внуки – це статки мої
І любові невичерпна скриня.
Нищать силу роки-журавлі,
А сім’я – то моя берегиня.
Друзів вірних Всевишній зіслав
І хорошу та мудру родину.
Все, що в світі оцім я пізнав, –
Прочитав з журавлиного клину.

Все вглядаюсь у небо – де клин?
Пролетів, та залишився спогад,
України скорботної син,
Посилаю услід їм свій погляд.
І пісні, в них частинка душі,
Вони словом багаті і щирі,
З серця линуть на клич журавлів,
У надії, любові, і вірі.