Вікову, невблаганну нерівність
Ти дрібницею звеш жартома.
Повертаєш мелодій чарівність
І знаходиш для пісні слова.
Думав я сріблом іній намерзне
І холодна зима не мине,
Ну, а ти у трояндові весни
Ніби кличеш і кличеш мене.

Приспів:
Я безгрішним не був,
Когось скоро забув,
Може часто кохав,
Може довго прощав.
Та на тебе дивлюсь,
Як на юності цвіт,
Доторкнутись боюсь,
Як до пройдених літ.

Як мене заворожуєш сміхом,
Обривається в серці струна.
То летиш десь нестриманим вітром,
То знов поруч затихнеш сумна.
Я ховаю зітхання у пісню,
Щоб тебе не образить нічим, –
Не збагнуть твоїй юності, звісно,
Як же хочеться буть молодим.

Приспів