Йшли стрільці на войну за Україну!
Йшли стрільці на войну за Україну! |
Кожен з них покинув дома дівчину | (2)

Як прийшли на поле стали на врага,
Як прийшли на поле стали на врага,
Всі разом гукнули: Гей! Ура! Ура!

А батько старенький окопи копав,
А батько старенький окопи копав,
Здалеку побачив як стрілець упав.

Він собі не вірить ні очам своїм,
Він собі не вірить ні очам своїм,
Підійшов він ближче - а то його син!

Назбирав він досок зробив йому гріб,
Назбирав він досок зробив йому гріб,
Сам гірко заплакав і поклав у гріб.

Як прийшов додому сів біля стола,
Як прийшов додому сів біля стола,
Ой Боже ж, мій Боже, болить голова.

А мати питає: Ой ти мужу мій!
А мати питає: Ой ти мужу мій!
Чи живе на войні син рідненький мій!

Ой живе він жиє в темному гробі,
Ой живе він жиє в темному гробі,
Висока могила і хрест на груді.

Як мати почула батькові слова,
Як мати почула батькові слова,
То зразу зомліла й впала нежива.

А батько з тоски вийняв револьвер,
А батько з тоски вийняв револьвер,
Сам себе прострілив і важко помер!