Гей, у полі черемшина, з неї цвіт приупав,
Гей, гей, з неї цвіт приупав.
Марширує Січ преславна з гори на долину,
Гей, гей, бо такий наказ випав.

Подивися, моя мамо, у горішну кватиру:
Марширує Січ преславна з гори на долину.
А мій милий чорнобривий попереду сам іде
І ясною булавою всім накази роздає.

За ним славне товариство як той мак, як той мак,
Ніженьками вибиває в один такт, в один такт.
Межи нами пан хорунжий, хоругов, як той цвіт,
За ним підуть козаченьки аж за море, на край світ.

А преславний осавула чогось брови насупив
І козацькі свої вуса аж за вуха закрутив.
Ой, ти, славний осавуло, не сумуй, не сумуй!
А із нами, козаками, погарцюй, погарцюй!

Ой, ти, славний осавуло, не вдавайсь в тугу,
Вийде слава козацькая зі стрілецького Лугу.
Лиш вставаймо, милі браття, в один ряд, в один ряд
І наперед виступаймо, ані кроку назад!

І засяє нова зоря на весь край, на весь край,
І від Тиси до Кубані стане рай, стане рай!