На купині під осокою
Там один стрілець вмирав,
Він держав за грудь рукою –
З рани кров він зупиняв...

І потекла та кров червона,
І стікає в купину –
Там один стрілець вмирає
За ідею, за свою...

"Ой, ви друзі, мої друзі,
Я вже з вами не буду!
За свій нарід, за край рідний
Я життя своє даю".

Підняв очі, глянув вгору:
Тече кровця із грудей –
"Я вмираю, не побачу
Самостійної доби.

Я вір'ю в те, що нарід встане –
Всі завзято в бій підуть,
І тоді катам за все відплатять,
І мене там спом'януть".