Там під Львівським Замком |
Старий дуб стоїть, | (2)
А під ним забитий
Партизан лежить.

Він лежить, не дише, |
Він неначе спить, | (2)
Золоті кучері
Вітер шелестить.

А над ним старенька |
Матінка стоїть. | (2)
І до свого сина
Стиха говорить:

Мала я вас, мала |
П'ятеро синів, | (2)
Ти був наймолодший
З-поміж всіх братів.

Як ти був маленький, |
Батько воював, | (2)
Він за Україну
Голову поклав.

А услід за батьком |
В полум'ї війни | (2)
Полягли за волю
Всі мої сини.

Тільки ти зостався |
В мене лиш один, | (2)
Ти моя кровинка,
Найдорожчий син!

Все ж тобі, мій сину, |
Як наспів той час, | (2)
Стиснувши серденько,
Я дала наказ:

Ти вже, любий сину, |
Виріс і змужнів, | (2)
Йди нещадно бити
Клятих ворогів.

І за свого батька, |
За братів своїх | (2)
Нелюдам помститись,
Сину, то не гріх.

Гнів хай наповняє |
Твої груди вщерть, | (2)
На землі батьківській
Зайди знайдуть смерть.

А тепер лежиш ти, |
Як живий, в труні, | (2)
Голову зложивши
У святій борні.

Україно-нене, |
Не забудь синів, | (2)
Що не шкодували
Молодих життів.

Щоб ти процвітала |
Й вільною була | (2)
І у щасті й мирі
Вічно ти жила!