У лісі темному під білов березов,
Там соловей пісню співав,
Лежав там убитий стрілець молоденький,
А тіло ніхто не сховав.

Лежав він убитий три дні і три ночі
Аж тіло зчорніло його.
Зрубали калину, сплели домовину,
А ввечір ховали його.

Як його ховали, там сурми не грали,
А соловей пісню співав,
Як зорі сіяли його карі очі,
А він ся з родинов прощав.

Прощай, старий батьку, і ти, стара мати,
І ти, найдорожча, прощай,
Бо більше не вернусь до рідної хати,
Бо більш не вернусь в рідний край.

А моя хатина у темному гаю,
Навколо шовкова трава.
Напевно родина удома не знає,
Що мене на світі нема.

Лише тільки знає один соловейко,
Що солодко пісню співав.
Кров моя стікала по сірій шинелі,
А крук мої очі клював.