Нема тії сили, щоб весну спинила
Й квітам звеліла не рости!
Хоч матінка мила з журби посивіла,
Так нам присудила цвісти.

Вперед, соколи, до сонця й волі!
Як маки в полі, ми під бурею цвітем!
Героїв діти, ми будем жити,
Землею володіти залізом і вогнем.

Нема того ката, щоб вирив Карпати
Й міг поковтати степи!
Хоч рідная мати в огні розіп'ята,
Так серце завзяте кипить!

Вперед, соколи, до сонця й волі!
Як маки в полі, ми під бурею цвітем!
Героїв діти, ми будем жити,
Землею володіти залізом і вогнем.

Життя знов ітиме, отчизна цвістиме
Й сонце пливтиме золоте!
І матінка мила, що так нас любила,
Всміхнеться нам мило за те!

Вперед, соколи, до сонця й волі!
Як маки в полі, ми під бурею цвітем!
Героїв діти, ми будем жити,
Землею володіти залізом і вогнем.