Коли б хто знав, які то ночі
У нашім краї чарівні,
Верба схилила стан дівочий
На сині води весняні.

Знизала з хвиль собі намисто,
Когось чекає край села,
Дістала жмут зірок вогнистих,
Пестливо тулить до чола.

Скотився місяць з небозводу,
Узув перлисті сап'янці,
І до верби, тієї вроди,
Шукає броду у ріці....

Коли б хто знав, які то ночі
У нашім краї чарівні,
Верба схилила стан дівочий
На сині води весняні.