Вітер колише трави шовкові,
Ніч кругом...
Глянь, моя мила: зорі повисли
Над Дніпром.

Серце так б'ється, щастя ж бо з нами
Тут само:
Разом дорогою зоряно-ясною
Ми йдемо.

Ген за садами спить наше місто:
Все в огнях...
Низько над нами, враз пролетівши,
Скрикнув птах.
Пахнуть покоси. Сядем на сіні, -
Пізній час.
Я українець, а ти ж росіяночка -
Дружба в нас.

Зорі сяють нам вдалину.
На схід ти поглянь, кохана, -
Зорі світять нам путь ясну.
Встає вже зоря рум'яна.

Юність, юність, повна щастя без краю!
Люба, мила, краще від тебе не знаю!
Разом, кохана, пійдемо разом
В ясний наш день.

Вітер колише трави шовкові,
Ніч кругом...
Глянь, моя мила: зорі повисли
Над Дніпром.

Серце так б'ється, щастя ж бо з нами
Тут само:
Разом дорогою зоряно-ясною
Ми йдемо.

Ген за садами вогники гаснуть, -
Скрізь світа...
Час повертатись вже нам до міста,
Золота.

Ми ж наше місто обороняли
У війні.
Зараз його ми з тобою будуємо
Всі ці дні.

Щастя до нас чарівної ночі
Тут прийшло...
Глянь, моя мила, небо рожевим
Розцвіло.

Пахнуть покоси, сядем на сіні
В ранній час.
Я українець, а ти ж росіяночка -
Дружба в нас.

Зорі мов не хочуть сіять.
На схід ти поглянь, кохана, -
Зорі стали враз пригасать,
Вже встала зоря рум'яна.

Юність, юність, пoвна щастя без краю!
Люба, мила, краще від тебе не знаю!
Разом, кохана, пійдемо разом
В ясний день.

Щастя до нас чарівної ночі
Тут прийшло...
Глянь, моя мила, небо рожевим
Розцвіло.

О, як нам гарно йти проти вітру
В ранній час.
Я українець, а ти ж росіяночка -
Дружба в нас.