Примхлива осінь, погасло літо,
Стає відчутно подих вітрів
А ти приніс мені, приніс в дарунок квіти,
Невже побачити мене, ти так хотів.

Пробачте квіти що вас порвала, |
Бо ви не винні в тім що сумна, |
Пробачте квіти я так кохала, | (2)
Пробачте квіти не ваша вина. |

А я питала тебе питала,
А ти мені не відповів,
Ріка стежину кудись шукала
І вітер в полі чомусь шумів.

І хоч зорею до мене прийди, |
Хоч ранковим сонцем зійди, |
Хоч водопадом впади до ніг, | (2)
Любов пройшла ти її не зберіг. |

А в далині блукають хмари,
На жовтім листі блистить сльоза-роса,
Які для тебе потрібні чари ,
Окрім любові, Не знаю, Не знаю Я!

Пробачте квіти що вас порвала,
Бо ви не винні в тім що сумна,
Пробачте квіти я так кохала,
Пробачте квіти не ваша вина.

І хоч зорею до мене прийди,
Хоч ранковим сонцем зійди,
Хоч водопадом впади до ніг,
Любов пройшла ти її не зберіг.