Не жди докорів і погріз,
Ні зайвих слів, ні зайвих сліз,
Бо я їх всі в собі спалю,
Бо я люблю тебе, люблю.

Літа пливуть і в мряці літ
Дочасно гасне серця цвіт.
Цвісти б, горіть, я цвіт гублю,
Бо я тебе люблю, люблю.

Ні, сліз докірливих не жди...
Постій, не плач, постій, не жди.
Замовкну я, уста стулю, -
Люблю, люблю, люблю, люблю.