Нам цілу ніч соловейко наспівував,
Мріяв Хрещатик з Дніпром віч на віч,
Пахощі дивні акації білої
Аж до нестями п'янили в ту ніч.

Місто вмивалось весняними зливами,
Танув Узвіз в срібнім сяйві надій.
Вальсом пелюсток кружляли, щасливі ми,
Часом досвітнім були молоді.

Роки промчали. Невже ми посивіли?
Де ж свіжий чар ніжних квітів живих?
Тільки зима заметілями білими
Нам нагадає сьогодні про них.

В час, коли вітер зітхає знесилено,
В небі згасає остання зоря,
Квіти духмяні акації білої
Марять майбутнім, де юність моя.