Гей, волоцюго, де ти волочишся,
Що ти си думаєш там.
Одяг твій тертий,
Наплічник подертий,
А серце відкрите вітрам.

Серце гаряче вітри холодять,
А голову миють дощі.
Ти всюди мандруєш,
Де прийдеш ночуєш,
Для тебе навколишній світ.

Комфорт не для тебе
І м'яка канапа -
Усе пролетіло, мов сон.
Лиш зоряне небо і ватра під боком,
І пісень чудовий бутон.

А в місті людному,
А в місті ситому,
Де душі закуті в асфальт.
Там жити несила -
Ти звідти тікаєш
На волю у первісний край.

Не смійте по ньому молебен справляти,
За душу співати пісень.
Він ще повернеться,
Він прийде у гості -
І усміх засяє, мов день.