Заплутались хмари в смереках,
Влилися туманами в ніч.
Ми йдемо високо й далеко
Вітрам і стихіям навстріч.

Позаду лишилася втома
І міст асфальтова тюрма.
Мабуть, в нас таки не всі вдома,
Бо нас нині вдома нема!

Ми знову на стежці ведмежій,
Де крешуть з небес ковалі.
Вечірню заграву-пожежу
Роздмухує Той, що в скалі.

Із сонцем і ми одпочинем,
А рано в дорогу нам час,
Бо сині карпатські вершини
Давно вже чекають на нас!