Щоночі мандрую по горах
У мріях тужливих, сумних,
Шукаю пісень, що зродились
Під звуки пташат лісових...

Шукаю казок в шумі Прута,
Таємних, як хвилі води,
Що душу мою поривали
Й несли у незнані світи.

Шукаю доріжок знайомих,
Якими колись ми ішли,
Чекаю на голос сопілки,
На знак, що збудились верхи...

Щоночі мандрую по горах
І серце летить до мети,
Бо здалеку кличуть у мандри
Сопілки, шум Прута і ти.