Погас останній вже сонця промінь,
Сумним акордом скінчився день
І прийде знову вечірній спомин
На тиху розмову в сяйві ліхтарень.

І тільки в мріях ти вже прилинеш,
Мов гомін щастя колишніх днів,
А на стріванні знов усміх кинеш,
Що полонив бідне серце мені.

Усміх твій таємничий так мене ще манить,
То до щастя, мов кличе, то зі щастя, мов кпить,
Усміх твій таємничий моє серце закляв
Каже тужити, хоч кохання створити
Вже не зможеш ні ти, ні я.

Ще досі сниться у снах звабливих,
Манить блаватом з-під довгих вій,
Хоч вже не прийдуть ті дні щасливі,
Де щастям здавався обрій наших мрій.

Запізно нині. З очей полуду
Життя стряхнуло, мов цвіт сумний,
І тільки в серці твій усміх збудить
В самотні дні спогад цей чарівний.

Усміх твій таємничий так мене ще манить,
То до щастя, мов кличе, то зі щастя, мов кпить,
Усміх твій таємничий моє серце закляв
Каже тужити, хоч кохання створити
Вже не зможеш ні ти, ні я.