Бували дні, п'яніла ти з любови
І незабудки слала у листах.
При зустрічах дивилась так чудово,
Невинний усміх сяяв на устах...

Приспів:
І що ж ти, люба, тому всьому винна?
Твої чуття мінливі, не стійкі,
Твоя любов, як байочка невинна,
Хоч і уста принадливі такі.
І що ж тобі сказати, як розлюбиш?
Крізь плач промовиш: "Іншого люблю"...
Невже чекать аж знову світом знудиш
І нагадаєш про любов мою.

Бували дні чудового кохання.
Ми так цвіли, мов квіти у полях.
Пропало все, заліг туман розстання
І другий хтось повів на інший шлях.

Приспів.