Тремтіли за лугом далекі гаї,
Мов птичі розкинуті крила...
Ти рвала ожину, і губи твої
Од соку її червоніли.

Ще лист не жовтів у осінній журбі,
І трави не никли зів’яло.
Привітно усе усміхалось тобі,
І сонце тебе цілувало.

Спадали на листя проміння рої,
А серце так щастя хотіло!..
Ти рвала ожину, і очі твої,
Як море, синіли, синіли…

Тремтіли за лугом далекі гаї,
Мов птичі розкинуті крила...
Ти рвала ожину, і губи твої
Од соку її червоніли.