Тебе любив, як вітер - небо,
В огні сумнівів і образ,
Нащо ж закохану із себе
Ти удавала кожний раз?..

Тебе любив, як вітер - рожу,
В солодкій тузі, у журбі...
Але нещирості не можу
Простити, навіть, і тобі...

Ти не любила... Час останній...
Який же біль, який же біль!..
Та за ілюзію кохання
Навіки вдячний я тобі!..