Завчасно я сказав:
Прощай, моя зелена!
Чи долю, чи себе
Хотів я одурить.
Але скорилась ти,
Ти, мов життя, шалена.
Слухнянко, прощавай,
Хай Бог тебе простить!

Добридень, золота!
Старечі твої кості
Під вікнами риплять,
Чи ж довга була путь?
В твоїх сумних очах,
Глибоких наче осінь,
Повільно осіда
Зелена каламуть.

Безвинна простота,
Ти йдеш домів, як в гості,
І домом є все те,
Де ти лише в гостях.
О, слово чарівне,
Від Бога з високості
Не забарися на моїх вустах!

Якщо перевелась
На світі непокора,
То можна за слівце
І не таку купить.
Одначе, я мовчу,
Мовчу, моя прозора,
І буду так мовчать,
Хай Бог мене простить...