Ніжну-ніжну, як подих билини,
Я хотів би вам пісню сплести,
І з проміння зорі, і з ниток павутини,
Яких людським очам не знайти.

Я хотів би вас тихо приспати
На руці, на листочку трави
І вві сні вам не сни, а метеликів дати,
Щоб спочили потомлені ви.

Я загоїти хочу вам рани
Не віки чи роки - на мить,
Бо розмиють їх знов океани,
Бо ще буря й досі шумить!

Ніжну-ніжну, як подих билини,
Я хотів би вам пісню сплести,
І з проміння зорі, і з ниток павутини,
Яких людським очам не знайти.