Я поспішав у літній гай,
Де між дерев блукала тінь,
Бо знав, що не побачу рай,
З землі візьму тепло жарінь.

Там поміж нас ходила тінь!

Потім я вийшов у поля,
За ними луг, а далі - ліс,
І назавжди я там приліг -
Це я про іншого себе,
Що паралельно ріс.

Де море, гори, шепіт кіз,
Де між людьми блукає тінь,
Де темний зашморг неба звис
На радощі без дій, хотінь.

Де море, гори, шепіт кіз,
Де між людьми гуляє тлінь,
Де темний зашморг непомітно звис
Над бездіяльністю. Амінь!