Ми вийдемо, туман буде довкруг
І ніч за електричними стовпами.
Минемо ті стовпи легкі, як пух, |
Туман струмітиме помежи нами. | (2)

І наші тіні поповзуть стрімкіш,
Серця творитимуть гармонію і безлад,
І ми повільно кожен в свій тунель |
Ввійдем, минувши перетворень безліч. | (2)

Так легко, мов ніколи, із тенет
Самотності не виривались з болем,
Немов знайомих і близьких прикмет |
Любові не знайти душі ніколи. | (2)

І тільки ночі кругойдучий лет
П'янить своїм одвічно юним духом,
І слуха нас, немов ми - очерет, |
Старий ставок, як велетово вухо. | (2)